Передісторія: цехова школа 1457 року і кафедра 1784 року
Ветеринарна освіта у Львові старша за сам університет на кілька століть. У 1425 році в місті виникли ковальський і сідлярський цехи, а в 1457 році при них відкрилась цехова школа коновальства і кування коней. Навчання тривало шість років і велося латиною: анатомія коня, поранення, хвороби, лікування, годівля. Це перший документально зафіксований ветеринарний навчальний осередок на українських землях, і саме від цієї дати університет веде відлік своєї традиції.
Наступний крок зробив Львівський університет. У 1784 році при його медичному факультеті засновано кафедру ветеринарії. Першим професором став Юрій Хмель (1747–1805), вихованець Віденської ветеринарної школи, автор перших львівських праць із ветеринарії. Після нього кафедру очолювали Антон Бухмюллер, Франц Лаутнер, Йосиф Шультес і Франц Екель. З 1818 року професори кафедри домагалися створення самостійного ветеринарного закладу, і ця боротьба тривала понад шістдесят років.
Цісарсько-королівська ветеринарна школа, 1881–1897
1 жовтня 1881 року у Львові відкрито Цісарсько-королівську ветеринарну школу, самостійний вищий навчальний заклад. Її першим директором призначили Петра Зайфмана (1823–1903), який до цього керував Варшавською ветеринарною школою та заснував Казанський ветеринарний інститут. Серед перших професорів були анатом Генрих Кадий та Антон Баранський.
19 лютого 1885 року школа видала перші п’ять дипломів ветеринарного лікаря. До 1918 року її закінчили 511 випускників, з них 420 галичан.
Академія ветеринарної медицини, 1897–1939
За постановою грудня 1896 року з 1 жовтня 1897 року школі надано статус вищої школи, академії. У вересні 1908 року академія отримала право присуджувати наукові ступені доктора ветеринарної медицини та звання почесного доктора. З 1909 року ректора обирали на два роки; першим обраним ректором став Йосиф Шпільман (1855–1920), фармаколог і засновник бактеріологічної лабораторії.
У 1917 році ректором уперше став українець, анатом і зоолог Володимир Кульчицький (1862–1936). У цей період в академії викладали Станіслав Круліковський, Вацлав Морачевський (1867–1950), Павло Кретович, Теофіл Голобут.
12 грудня 1922 року заклад отримав назву Львівська академія ветеринарної медицини, під якою працював до осені 1939 року. Міжвоєнне покоління вчених: Морачевський, Андрій Клісецький, Казимир Щудловський, Тадей Ольбрихт, Альфред Травінський. Саме тоді під керівництвом Морачевського почав наукову працю студент Степан Ґжицький. Після поразки визвольних змагань 1918–1919 років близько сорока колишніх вояків Української Галицької Армії, протестуючи проти польської адміністрації, здобували ветеринарну освіту у Брно та Югославії.
Львівський ветеринарний інститут, 1939–1991
Восени 1939 року академію реорганізовано у Львівський ветеринарний інститут; його очолив професор Іван Чинченко (1905–1993). Під час німецької окупації статус закладу було зведено до фахових курсів, директорами були Отто Габерзанг, а потім Юрген Вітте. У 1944 році, після визволення Львова, інститут поновив діяльність.
У 1949 році відкрито другий факультет, зоотехнічний (з 1956 року зооінженерний, з 2003 року біолого-технологічний). У 1953–1992 роках заклад називався Львівським зооветеринарним інститутом. З 1957 року, коли директором став київський професор Данило Василенко, почалася українізація викладання. За ректорства Степана Стояновського (1965–1989) більшість викладачів вела заняття українською, а Роман Кравців (з лютого 1989 року) завершив повний перехід на українську мову в навчальній, науковій і канцелярській роботі.
У 1960 році у Львові на базі лабораторій академії засновано Український науково-дослідний інститут фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин (нині Інститут біології тварин НААН), який до 1976 року очолював Ґжицький.
Незалежна Україна: академія, ім’я Ґжицького, національний університет
У 1992 році закладу повернуто історичну назву Львівська академія ветеринарної медицини. У 1994 році академії присвоєно ім’я Степана Зеноновича Ґжицького. У 1998 році вченій раді відновлено право присуджувати звання почесного доктора, а того ж року засновано «Науковий вісник» університету.
У 2003 році академія отримала статус національної та сучасну назву: Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. За 1885–2008 роки заклад видав понад 30 000 дипломів, серед них 16 200 ветеринарних лікарів і 10 360 зооінженерів.
Головний корпус на розі вулиць Пекарської та Тершаковців збудовано у 1956–1961 роках за проєктом Івана Жолтовського; поруч, у колишньому монастирі сакраменток, з 1950-х років розташований гуртожиток. Сьогодні університет має два кампуси: у Львові на вул. Пекарській, 50 та в Дублянах, де розташовані аграрні й інженерні факультети.
Усі назви закладу за роками
| Роки | Назва |
|---|---|
| 1457 | Цехова школа коновальства і кування коней (попередник) |
| 1784–1881 | Кафедра ветеринарії медичного факультету Львівського університету (попередник) |
| 1881–1897 | Цісарсько-королівська ветеринарна школа у Львові |
| 1897–1922 | Цісарсько-королівська академія ветеринарної медицини (вища школа) |
| 1922–1939 | Львівська академія ветеринарної медицини |
| 1939–1953 | Львівський ветеринарний інститут |
| 1953–1992 | Львівський зооветеринарний інститут |
| 1992–1994 | Львівська академія ветеринарної медицини |
| 1994–2003 | Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького |
| з 2003 | Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького |
Директори та ректори: ключові постаті
| Роки | Керівник | Внесок |
|---|---|---|
| 1881 | Петро Зайфман | Перший директор Ветеринарної школи, організатор навчального процесу |
| 1909 | Йосиф Шпільман | Перший обраний ректор академії, фармаколог, бактеріолог |
| 1917 | Володимир Кульчицький | Перший українець на посаді ректора, анатом і зоолог |
| 1939 | Іван Чинченко | Директор Львівського ветеринарного інституту |
| 1957 | Данило Василенко | Початок українізації викладання |
| 1965–1989 | Степан Стояновський | Українська мова викладання для більшості кафедр |
| з 1989 | Роман Кравців | Повний перехід на українську мову, повернення назви академії |
Детальніше про людей, що творили традицію, читайте у розділі про Степана Ґжицького та в експозиції Народного музею історії університету.
Часті запитання
Коли засновано Львівський ветеринарний університет?
Самостійний заклад, Цісарсько-королівська ветеринарна школа, відкрився 1 жовтня 1881 року. Кафедра ветеринарії при Львівському університеті існувала з 1784 року, а цехова школа коновальства згадується з 1457 року.
Чому університет носить ім’я Ґжицького?
Степан Ґжицький (1900–1976) працював у закладі з 1920-х років до кінця життя, очолював кафедру біохімії та заснував львівську школу біохімії тварин. Ім’я вченого присвоєно академії у 1994 році.
Коли заклад став національним університетом?
У 2003 році, разом з отриманням сучасної назви.
Це найстаріший ветеринарний виш України?
Так, і один із найстаріших у Європі: безперервна ветеринарна освіта у Львові триває з 1881 року, а університетська кафедра ветеринарії з 1784 року.